Обрій

Стародубівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів

                                               

 

 

 

 

                       

 

 

 

 

 

 

     

                                                                                             Першотравневої районної ради Донецької області

 

 

 

                                                      Засади сучасного уроку

                                                                             ДОПОВІДЬ

 

                                                                                  Підготувала

                                                                                Лихачова Ірина Євгенівна,

                                                                                  учитель географії

 

                                                                                                                                               Стародубівка-2012

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

1. Загальнопедагогічні вимоги до сучасного уроку

2. Компоненти сучасного уроку:

   • Організаційна складова  уроку

   • Психологічна складова

   • Виховна складова уроку:

   • Санітарно – гігієнічна складова уроку:

3. Розумове виховання учнів в процесі навчання

4. Пам’ятка вчителю щодо підготовки та реалізації організаційного аспекту сучасного уроку.

5. Вимоги до сучасного уроку.

6. Проблеми уроку

 

 

Сучасний урок

Сучасний урок – це далеко не одноманітна та єдина структурно – змістова схема. Тому кожний конкретний вчитель визначає для себе ті форми роботи , які для нього більш припустимі , відповідають тій парадигмі , якій він віддає перевагу в роботі. Саме урок – це місце , де відбуваються основні процеси навчання , виховання й розвитку особистості.

Урок –це логічно закінчений , цілісний , обмежений визначеними рамками відрізок навчально – виховного процесу. Водночас – це дзеркало загальної педагогічної  культури вчителя , мірило його інтелектуального скарбу, показник його кругозору, ерудиції.

За попередні роки багато педагогічних цінностей змінилось . З’явилися не тільки нові цілі, але й нові засоби навчання. Головне, що сьогодні урок розглядається не тільки як діяльність вчителя , іншими словами , як форма навчання,  а й як діяльність учня , інакше кажучи , учіння.

В методичній літературі визначаються чотири блоки вимог до сучасного уроку:

загально педагогічні вимоги, дидактичні вимоги, психологічні вимоги, гігієнічні вимоги.

Загальнопедагогічні вимоги

•        Пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;

•        Урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

•        Орієнтація на процес навчання;

•        Тривимірне навчання;

•        Створення емоційно - актуального фону навчання;

•        Педагогічний такт і культура мови;

•        Пізнавальна самостійність учнів;

•        Чітке визначення освітніх , виховних і розвиваючих завдань уроку;

Дидактичні  вимоги

 •       Раціональне використання кожної хвилини уроку;

•        Раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;

•        Використання активних методів навчання;

•        Зв’язок з раніше вивченим досвідом, набутим учнем;

•        Формування умінь учнів самостійно здобувати знання й застосовувати їх на практиці;

•        Індивідуалізація , диференціація та інтенсифікація навчального процесу;

•        Використання сценарних варіантів уроку , які є носіями інформації;

•        Створення умов для успішного навчання учнів ;

•        Чітке формулювання освітніх задач в цілому і його складових елементів , їх зв’язок з розвиваючими і виховними задачами;

•        Вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні учнів;

•        Реалізація на уроці всіх дидактичних принципів;

•        Організоване закінчення уроку;

•        Здійснення між предметних зв’язків.

•        Врахування принципів диференціації та індивідуалізації.

Психологічні вимоги

•        Урахування психологічних особливостей кожного учня;

•        Нормальний психологічний стан і стійкий настрій учителя і учнів;

•        Вимогливість і доброзичливість учителя і учнів;

•        Педагогічна етика і психологічний такт;

Гігієнічні вимоги

•        Дотримання температурного режиму;

•        Нормативність освітлення класного приміщення;

•        Провітрювання;

•        Відповідність шкільних меблів вимогам нормативів;

•        Чергування видів навчальної роботи

•        Попередження перевантаження , стомлюваності школярів.

До необхідних компонентів сучасного уроку можна також віднести організаційну, психологічну, виховну та санітарно – гігієнічну складові уроку.

Організаційна складова  уроку

Організація уроку є одним із основних аспектів. Мета організації полягає в забезпеченні успішної реалізації змісту та завдань навчання , умов для ефективної взаємодії вчителя та учнів у навчально – виховному процесі.

Організація педагогічної діяльності вчителя на уроці передбачає : постановку доцільної та раціональної мети і завдань навчання; мотивацію спільної діяльності учнів та вчителя; планування , нормування , діагностування, прогнозування, стимулювання, контроль і корекцію процесу навчання та його результативності; використання раціональної та ефективної технології навчання.

Організаційний аспект уроку характеризується його основними компонентами:

•        структура уроку;

•        організація навчального матеріалу;

•        організація педагогічної діяльності вчителя та навчально – пізнавальної діяльності учнів;

•        організація навчально – матеріального забезпечення та технічного оснащення уроку;

•        використання часу на уроці.

Учені та практики вирізняють два аспекти організації: упорядкованість та спрямованість. Упорядкованість визначається кількісно як величина організованості системи , тобто її певний стан. Спрямованість характеризує відповідність чи невідповідність організації умовам оточуючого середовища. З точки зору забезпечення впорядкованості уроку організація передбачає раціональність його структури в цілому і структурних компонентів зокрема; педагогічної діяльності вчителя , навчально – пізнавальної діяльності учнів , відносин між ними ; матеріально – технічне оснащення уроку , раціональне використання часу на уроці.

У типовому комбінованому уроці основними структурними компонентами є :

•        перевірка домашнього завдання ;

•        актуалізація опорних навчальних досягнень учнів;

•        вивчення нового матеріалу ;

•        контроль та корекція навчально – пізнавальної діяльності учнів та її результативність ;

•        підбиття підсумків уроку;

•        задавання домашнього завдання.

   Незалежно від специфіки структури уроку , його організаційний аспект включає : Організацію перевірки домашнього завдання; постановку проміжних цілей і завдань навчання; організацію змісту навчального матеріалу; організацію спільної діяльності вчителя та учнів ; навчально – методичного забезпечення уроку; забезпечення оптимального дозування втирати часу на кожний структурний компонент уроку і вид навчально – пізнавальної діяльності учнів.

   Стосунки між вчителем і учнем встановлюються як суб’єктно – суб’єктні . За цих умов учень виступає як активна діяльнісна одиниця навчально – виховного процесу в якості суб’єкту і замовника знань , тобто як індивід , якому притаманні індивідуальні особливості (темперамент , пам’ять , мислення , уява, потреби , соціальна орієнтація) , інтереси та запити.

   Система параметрів , що характеризує організацію закріплення , систематизації та узагальнення знань учнів:

•        постановка та реалізація цілей і завдань закріплення, систематизації , узагальнення знань учнів;

•        виділення у змісті навчального матеріалу основного, істотного, що підлягає закріпленню, систематизації та узагальненню;

•        навчально – матеріальне забезпечення , закріплення, систематизація та узагальнення знань учнів (наочність , роздатковий дидактичний матеріал, ТНЗ, реактиви та ін.)

•        забезпечення оптимальної працездатності учнів у процесі закріплення , систематизації та узагальнення знань ( зміна видів діяльності , психологічна розрядка, фізкультхвилинка, музична пауза);

•        забезпечення раціональної організації зворотного зв’язку в процесі закріплення , систематизації й узагальнення знань учнів;

•        організація контролю та корекції знань учнів у процесі їх закріплення , систематизації й узагальнення;

•        взаємозв’язок закріплених , систематизованих та узагальнених знань учнів з домашнім завданням.

Психологічна складова

Психологічна складова уроку базується на наступних тезах:

•        Урок проводиться не заради самого уроку , а заради того , щоб впливати на особистість учня (формувати інтелектуальні , моральні та інші якості особистості);

•        Зміни в структурі особистості відбуваються лише в тому випадку , коли учень діє за внутрішнім покликанням , а звідси – висновок , що вчителеві необхідно стимулювати пізнавальну активність та інтереси учня;

•        Виховуючи навчання не можна зводити до виховних моментів уроку ; всі елементи уроку мусять бути виховуючи ми за своєю суттю;

•        Центральний компонент будь – якого уроку – організація пізнавальної діяльності учнів , де провідними пізнавальними процесами є мислення та уява;

•        Успіх навчання залежить не тільки від зовнішніх факторів ( зміст , методика , майстерність учителя тощо) , але й від внутрішніх умов , тобто індивідуально – психологічних особливостей учнів.

    Таким чином , з точки зору психологічної складової уроку, сучасний урок повинен враховувати: психологічну мету, стиль уроку, організація пізнавальної діяльності учнів, організованість учнів та врахування їх вікових особливостей.

Виховна складова уроку:

Системний підхід , як методологічна основа організації виховання учнів на уроці , передбачає:

•        Постановку виховних цілей і завдань на уроці;

•        Виявлення та раціональну реалізацію виховного потенціалу навчального матеріалу;

•        Визначення комплексу домінуючих компонентів виховної системи і зосередження переважної уваги на ньому в процесі навчання;

•        Визначення та використання педагогічного доцільного комплексу принципів виховання , оптимальних шляхів Ії реалізації;

•        Вибір і використання ефективних методів впливу на особистість учня у процесі навчання;

•        Забезпечення взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів виховного впливу на учнів;

•        Раціональність управління виховним процесом на уроці;

•        Оцінка ефективності виховання учнів на уроці, концепції змісту , форм і методів виховання учнів у процесі навчання.

До основних компонентів виховного аспекту уроку відносяться:

Національне , моральне , розумове , трудове, фізичне, естетичне , економічне та валеологічне виховання.

Санітарно – гігієнічна складова уроку:

На санітарно – гігієнічний аспект уроку впливають не лише фактори безпосередньо самого уроку , його зміст і методики навчання , але й багато інших зовнішніх факторів, які тією чи іншою мірою впливають та зумовлюють його якість. До таких відносяться:

•        Гігієна навчальних приміщень , праці вчителя та учнів;

•        Фізіологічно – гігієнічні передумови організації процесу навчання;

•        Організація і зміст гігієнічного навчання та виховання учнів.

•        Попередження перевантаження , стомлюваності школярів.

Розумове виховання учнів в процесі навчання

Розумове виховання – один із основних компонентів виховного аспекту уроку . Воно передбачає набування знань і формування наукового світогляду, розвиток пізнавальних і творчих здібностей , вироблення культури розумової праці, виховання інтересу й потреби в розумовій діяльності , у постійному збагаченню науковими знаннями , в застосування їх на практиці.

         Розумове виховання не зводиться до накопичення певного обсягу знань. Процес здобуття знань стає фактором розумового виховання лише за умови , коли набуті знання трансформуються в особисті переконання , стають духовним багатством людини , яке відтворюється в її житті та праці, в соціальній активності та інтересах

         Мета розумового виховання – розвиток творчих здібностей учнів та формування світогляду. Основні завдання розумового виховання:

•        розвиток мислення, уміння пояснювати суть явищ та використовувати їх у практичній діяльності;

•        забезпечення гармонійної єдності розвитку мислення, почуттів , волі та діяльності;

•        розвиток та формування дослідницьких умінь ( спостереження , аналіз , синтез, узагальнення, проектування, прогнозування, моделювання тощо);

•        розвиток допитливості , потягу до знань;

•        формування в учнів уміння активно сприймати світ , керуватися в практичній діяльності власними переконаннями.

Серцевиною розумового виховання є формування світогляду. Формування наукового світогляду залежить від того , наскільки глибоко усвідомлюють учні провідні ідеї основ наук . Ознаками сформованості світогляду є уміння учнів доводити , стверджувати , відстоювати свою позицію. Отже, основними структурними компонентами світогляду є наукові знання ( об’єктивний фактор), погляди, переконання , ідеали ( суб’єктивні фактори).

Дидактичні та виховні умови , що сприяють переведенню знань учнів у погляди , переконання , ідеали , такі :

•        глибока наукова доказовість , логічна переконливість і непротиріччя всіх теоретичних висновків і фактів світоглядного характеру;

•        надання навчанню високого ідейно – політичного спрямування;

•        дотримання принципу історизму при вивченні програмного матеріалу;

•        розвиток пізнавальної активності і самостійності учнів у процесі навчання та в позаурочній діяльності;

•        збудження емоційного ставлення учнів до теми , яка вивчається на уроці;

•        тісний зв’язок навчання з життям, залучення учнів до активної трудової діяльності;

•        залучення учнів до суспільно корисної праці;

•        особистісні якості вчителя , його погляди та переконання.

До системи оцінних параметрів розумового виховання учнів ми відносимо:

•        знання вчителем суті, мети, завдань та принципів розумового виховання учнів;

•        виявлення та реалізація потенційних можливостей змісту навчального матеріалу для розумового виховання учнів ( розвитку мислення, уяви та інших психічних процесів);

•        зміст та методи формування в учнів поглядів , переконань , ідеалу на підставі на підставі набутих на уроці знань з основ наук;

•        забезпечення на уроці дидактичних та виховних умов переведення знань учнів у погляди, переконання , ідеали;

•        залучення талановитих та обдарованих учнів до поглибленого вивчення окремих предметів , курсів, спецкурсів , факультативів , предметних гуртків;

•        сформованість „ інтелектуального фону” класу , де культивуються знання і самостійна творчо – пошукова , навчально – пізнавальна діяльність учнів;

•        інтеграція змісту окремих навчальних предметів як важливий фактор формування в учнів матеріалістичного світогляду.

Пам’ятка вчителю щодо підготовки та реалізації організаційного аспекту сучасного уроку.

Організація структури уроку:

•        чітко визначити структурні компоненти уроку залежно від його типу;

•        продумати організацію кожного структурного компонента уроку, визначивши його місце  в загальній композиції уроку , проміжні цілі , зміст, методи і засоби навчання;

•        відібрати для кожного структурного компонента уроку адекватні форми організації навчально – пізнавальної діяльності учнів;

•        забезпечити мобілізацію інтелектуальних , фізичних та емоційних ресурсів суб’єктів навчально – виховного процесу на кожному етапі уроку;

Організація навчального матеріалу:

•        підібрати ( розробити) навчальний матеріал , що відповідає темі , меті та завданням уроку;

•        здійснити логіко – структурний аналіз змісту теми , з’ясувавши її дидактичні та методичні особливості;

•        ранжирувати та структурувати навчальний матеріал для уроку в цілому і на кожний його етап зокрема;

•        виділити у змісті навчального матеріалу основне , істотне, що підлягатиме обов’язковому засвоєнню ;

•        визначити у змісті дидактичного матеріалу описувальну , пояснювальну інструктивну інформацію;

•        унормувати навчальний матеріал для уроку в цілому та кожного його структурного компоненту за змістом , обсягом , часом;

•        Здійснення між предметних зв’язків.

•        Врахування принципів диференціації та індивідуалізації.

•        визначити зміст та обсяг домашнього завдання , відповідний темі уроку;

Організація педагогічної діяльності вчителя та навчально – пізнавальної діяльності учнів передбачає:

 

•        наявність поурочного плану , класного журналу , учнівських зошитів , підручника, словників, довідкової літератури , навчальних посібників , комплектів роздаткового дидактичного матеріалу;

•        відповідність змісту педагогічної діяльності вчителя поставленим цілям та завданням уроку;

•        раціональна постановка вчителем цілей та завдань діяльності , сприйняття й осмислення їх учнями , спрямування навчальної діяльності та досягнення мети;

•        мотивація наступної спільної діяльності вчителя та учнів на уроці;

•        планування , нормування , конструювання, прогнозування діяльності вчителя та учнів на уроці;

•        озброєння учнів раціональними способами навчально - пізнавальної діяльності ;

•        контроль , самоконтроль, взаємоконтроль та корекція діяльності вчителя й учнів, її результативність ;

•        наявність навчальних матеріалів різного рівня складності , завдяки яким учень має можливість обрати свій рівень;

•        обладнання робочих місць учителя та учнів відповідно до стандартних гігієнічних вимог і вимог ергономіки ( зручності та швидкодії у використання);

•        раціональний розподіл та використання часу на окремі види діяльності вчителя та учнів на уроці.

Організація навчально – методичного забезпечення та оснащення уроку:

•        обладнання уроку ( наявність на робочих місцях учителя та учнів підручників , іншої навчально – методичної літератури, навчального приладдя) , роздаткового дидактичного матеріалу, інструктивних карток тощо;

•        оснащення уроку необхідною та достатньою наочністю , ТНЗ , аудіовізуальними засобами , комп’ютерами;

•        організація діяльності учнів – помічників учителя ( лаборанта , демонстратора, консультанта);

 

Раціональність витрат часу на організацію праці вчителя та учнів на уроці передбачає :

•        своєчасний початок уроку;

•        оптимальність витрат часу на взаємне привітання , перевірку відсутніх учнів , огляд санітарного стану класу та зовнішнього виду учнів;

•        витрати часу на „входження” у навчальну працю;

•        чітке дозування та корекція витрат часу на окремі етапи уроку;

•        витрати часу на окремі види педагогічної діяльності вчителя ( організаційну ,навчальну, стимулюючу, контролюючу);

•        витрати часу на окремі види навчально –пізнавальної діяльності учнів (організацію, планування, нормування, творчу самостійну діяльність , практичну діяльність та ін.)

•        своєчасність завершення уроку, забезпечення організованого відпочинку учнів на перерві , провітрювання класного приміщення.

Вимоги до сучасного уроку.

 

1.      Знання об’єктивних законів психології навчання і принципів дидактики ( науковості , систематичності та послідовності навчання, наочності та доступності, свідомості та активності , міцності та ґрунтовності знань, індивідуального підходу в навчанні.

2.      Високий рівень науковості , тобто відповідність змісту уроку сучасних досягнень науки і процесу навчання – останнім досягненням педагогіки , психології навчання.

3.      Систематичний і ціле направлений контроль за якістю знань учнів , вироблення навичок та вмінь , за оцінюванням знань учнів.

4.      Чітка дидактична цілеспрямованість . Учні повинні знати як головну мету уроку , так і конкретну мету кожного завдання , що виконується.

5.      На основі сформованих знань , умінь та навичок учнів вчити їх використовувати раціональні способи пізнавальної та практичної діяльності, формувати у школярів культуру труда, вміння вчитись (самостійна робота з підручником , книгою , довідковою літературою, складання простого і розгорнутого плану, тези, конспект, доповідь , працювати за інструкцією, самоконтроль).

6.      Чітка структура уроку , що визначається змістом навчання, дидактичною метою, рівнем підготовленості учнів , засобами та методами навчання , вимогами гігієни розумової праці та психології навчання.

7.      Педагогічна доцільність добору різноманітних засобів і прийомів навчання для уроку в цілому і для кожного його етапу , що забезпечує активну пізнавальну діяльність учнів ; відповідність методів навчання дидактичній меті , віковим особливостям учнів і рівню їх теоретичної та практичної підготовленості . Широке застосування проблемного , дослідницького методів навчання.

8.      Нестандартні форми проведення уроку і заходи , які сприяють їх впровадженню.

9.      Здійснення між предметних зв’язків.

10.    Врахування принципів диференціації та індивідуалізації.

11.    Дотримання вимог гігієни розумової праці учнів і шкільної гігієни. Попередження перевантаження , стомлюваності школярів.

12.    Створення оптимального психологічного режиму на уроці ( атмосфера доброзичливості , взаєморозуміння , довіри , всебічного заохочення пізнавальних зусиль учнів).

13.    Додержання технологічних вимог ( робоче місце вчителя та учня , мобілізуючий початок уроку , раціональне використання класної дошки , наочності , технічних засобів навчання , чітке дозування навчальної праці на кожному етапі уроку з урахуванням індивідуальних можливостей учнів).

14.    Культура вчителя , широкий діапазон його знань , інтелектуальний рівень.

15.    Результативність уроку ( ступінь досягнення мети , якість знань та рівень сформованості умінь і навичок , позитивні зміни в розвитку і вихованні учнів).

 

Проблеми уроку

 

1.      Тематичний принцип підготовки і проведення уроків :

a.       Постановки дидактичних , розвиваючих і виховних цілей до всієї теми;

b.      Виділення опорних знань , умінь і навичок ;

c.       Структурування навчального матеріалу з метою використання його для реалізації розвиваючих цілей.

2.      Диференціація навчально - виховного процесу:

a.       Поділ класу на динамічні групи за рівнем розвитку учнів;

b.      Диференційована допомога учням під час сприймання нових знань , при формуванні практичних умінь і навичок;

c.       Ускладнення або послаблення змісту навчального матеріалу ( організація навчання в зоні найближчого розумового розвитку);

d.      Пере розділ часу на засвоєння матеріалу в залежності від рівня розвитку учнів групи;

e.       Диференціація домашніх завдань , контрольних робіт.

3.      Об’єктивність оцінювання знань.

4.      Використання методів і прийомів інформаційно - пошукового типу засвоєння знань.

5.      Лекційно – практична форма занять у старших класах.

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Бабанов К.О. Інноваційні системи, технології та и моделі навчання історії в школі: Монографія. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – 160 с.

2. Букатова В.М.,  Ершова А.П. Я иду на урок. Хрестоматия игровых приемов обучения: Книга для учителя. – М., 2000.

3. Зазуліна Л.В. Педагогічні проекти: науково-методичний посібник. – Камянець-Подільський: Абетка-НОВА, 2004. – 40 с.

4. Иванов С.В. Типы и структуры уроков в школе. – М., 1952.

5. Інтерактивні технології навчання : теорія, практика, досвід: Метод. посібник. – К., 2002.

6. Использование современных информационных и коммуникационных технологий в образовательном  процессе: Учебно-методический комплект для системы педагогического образования / Под. общ. ред.  А.М. Семибратова. – М.: АПКиПРО, 2004.

7. Кларин М.В. Инновации в обучении: Метафоры и модели: Анализ зарубежного опыта. – М., 1997.

8. Компьютерные телекоммуникации – школе / под ред. Е.С. Полат – М., 1995.  10. Назарова Т.С. педагогические технологии: новый этап эволюции // Педагогика.- 1997.-№7.- С. 23-26.

9. Кульневич С.В., Лакоценина Т.П. Не совсем обычный урок: практическое пособие. – Воронеж: ЧП Лакоценин, 2006. – 175 с.

10. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учеб. пос. / Под ред. Е.С. Полат. -  М., 1999.

11. Мельникова С.И., Яворовская Л.Н., Игровые  формы  учебных занятий. – Х, 1993.

12. Монахов В.М. Технологические основы проектирования и конструирования учебного процесса. – Волгоград: Перемена, 1995.

13. Никишина И.В. Инновационные педагогические технологии и организация учебно-воспитательного и методического процессов в школе. – Волгоград: Учитель, 2006. – 91 с.

14. Освітні технології: Навч. – метод. посібник. За заг. ред.. О.М, Пєхоти. – К.,2001.

15. Падалка О.С.  та ін. Педагогічні технології. – К, 1995.

16. Партнерство в освіті – запорука демократизації школи // Відкритий урок. – 2003. - № 3 – 4.

17. Пахомова Н.Ю. Проектный метод в арсенале массового учителя // http: schools.keldysh.ru. 

18. Полат Е.С. Новые технологии  / Пособие для учителей -  М, 1997.

19. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник. – К.: А.С.К., 2005. – 192 с.

20. Проектное обучение в педагогике: Учебное пособие. - Брянск: Издательство БГПУ, 2001. -    224 с.

21. Роберт И.В. Современные информационные технологии в обучении: дидактические проблемы, перспективы использования. – М., 1994.

22. Симоненко В.Д., Фомин Н.В. Современные педагогические технологии: Учебное пособие. - Брянск: Издательство БГПУ, 2001. - 395 с.

23. Технология проектирования в науке, образовании и  производстве. Сборник научных статей, творческих проектов и конструкторских разработок студентов и преподавателей. Часть 1. Состав. И.Ю. Сероусов – Брянск: Изд-во БГУ. – 2003. – 69 с.

24. Технология проектирования в науке, образовании и  производстве. Сборник научных статей, творческих проектов и конструкторских разработок студентов и преподавателей. Часть 2. Состав. И.Ю. Сероусов – Брянск: Изд-во БГУ. – 2003. – 69 с.

25. Технология проектирования в науке, образовании и  производстве. Сборник научных статей, творческих проектов и конструкторских разработок студентов и преподавателей. Часть 3. Состав. И.Ю. Сероусов – Брянск: Изд-во БГУ. – 2003. – 78 с.